З історії с. Коблеве Березанського району Миколаївської області
Провідний спеціаліст відділу
інформації та використання документів Іванова Г.А.
Коблеве – село у Березанському районі Миколаївської області. У державному архіві Миколаївської області зберігаються документи, що розповідають про історію цього населеного пункту.
Село Коблеве (до 1850 року – Троїцьке) засноване в другій половині ХVIII ст. У передмісті села було знайдено скарб ливарних форм та бронзових знарядь праці доби пізньої бронзи, а на березі Тилігульського лиману – мармурові плити V-IV ст. до н.е. з грецькими посвятами Ахіллесу. Вчені вважають, що поряд із селом знаходилось давньогрецьке місто Одес, про яке є згадки у Птолемея (IV-ІІ ст. до н.е.), знайдено також рештки поселень та могильник II-V ст. н.е. (Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Миколаївська область /АН УРСР. Інститут історії. – К., 1971, арк. 227).
У документах редколегії тому «Історія міст і сіл УРСР. Миколаївська область» є довідка з історії села, який отримав назву на честь генерала Кобле, що приїхав з Поволжя. За наказом уряду Катерини ІІ селян заселяли на необжиті землі Причорномор’я. Перші поселенці на території села з’явилися у другій половині ХVIII ст. і були вихідцями з Курської, Орловської, Воронезької губерній та середнього Поволжя, котрі займалися скотарством, рибальством та вівчарством і мешкали у землянках та глиняних халупах (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 193, арк. 2-3).
Томас Кобле (1761-1833 рр.) – англієць або шотландець – приїхав до Російської імперії на початку 80-х років ХVІІІ ст. Одеський краєзнавець О.І.Губар розглядає його прізвище в етимологічному зв'язку з назвою човна, з чого робить висновок: предки Кобле займалися рибальством, будучи уродженцями прибережного району. Томас Кобле прийняв російське підданство і став Хомою Олександровичем Кобле. Вступивши на службу, обійняв посаду секунд-майора Причорноморського Миколаївського гренадерського полку. Брав участь в діях гребного флоту під Очаковом, відзначився при штурмі Ізмаїла, отримав чин полковника. 1799 року був підвищений до звання генерал-майора, а 1801 року – призначений комендантом м. Одеса. 1792 року за царським указом Хома Олександрович отримав більше 12 тис. десятин землі на лівобережжі Тилігульського лиману. На своїх землях він дозволив селитися селянам-утікачам і українським козакам. В Атласі Новоросійської губернії 1798 року нові поселення в долині балки Малого Царігольця отримали назву Слобода Коблієвка, де мешкало 170 осіб, а за 9 років налічувалося вже 30 дворів і 220 жителів (Н.М.Рудакова. Портрети на тлі часу. – Миколаїв, 2009. – арк. 73).
1815 року на території села була збудована перша церква. 1880 року її розібрали і побудували нову кам'яну однопрестольну церкву. При ній діяла церковно-парафіяльна школа. 1906 року парафія складалась із 112 дворів та 900 парафіян. До парафії входили також села Аджіаска (нині Рибаківка) – 144 двори, 220 парафіян; Федорівка – 37 дворів, 300 парафіян; Кошари – 41 двір, 311 парафіян; а також хутори Карабан і Капустян (Заковоротній Д.І. Храми Прибужжя. – Миколаїв, 2004 р. арк. 40).
У документах «Колекція метричних книг установ релігійних культів, що існували на території Миколаївської області» є метричні книги Троїцької церкви с. Коблеве Тузлівської волості Одеського повіту Херсонської губернії з метричними записами про народження, одруження та смерть мешканців сіл Коблеве, Аджіаска, Карабаш, Федорівка, котрі були парафіянами вказаної церкви, за: 1881–1882 роки: ф. 484, оп. 1, спр. 151; 1884 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 154; 1885, 1887 роки: ф. 484, оп. 1, спр. 151; 1898 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 175; 1897 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 174; 1896 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 172; 1895 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 169; 1894 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 167; 1891–1892 роки: ф. 484, оп. 1, спр. 165; 1890 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 161; 1889 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 162; 1883 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 155; 1886 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 157; 1888 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 155; 1900 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 180; 1901 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 182; 1902 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 180; 1903 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 186; 1904 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 187; 1905 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 193; 1906 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 1782; 1907 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 196; 1908 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 1779; 1909–1910 роки: ф. 484, оп. 1, спр. 1782а; 1911 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 1784; 1912 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 1787; 1913: ф. 484, оп. 1, спр. 1786; 1914–1915: ф. 484, оп. 1, спр. 1791; 1916 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 1795; 1917 рік: ф. 484, оп. 1, спр. 1796.
У фонді «Колекція книг записів актів громадянського стану Миколаївської області» є книги записів актів громадянського стану підвідділу ЗАГС Коблівської сільради (ф. Р-5950, оп. 4, спр. 2-4 – про народження, смерть, шлюб за 1924 рік, спр. 5 – про розірвання шлюбу за 1924-1929 роки, спр. 6, 9-11 – про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу за 1925 рік, спр. 12, 16, 17 – про народження, смерть, шлюб за 1926 рік, спр. 18 – про народження за 1927 рік, спр. 24 – про смерть за 1927-1929 роки, спр. 26 – про шлюб за 1927-1928 роки, спр. 27 – про народження за 1928-1929 роки, спр. 34, 36 – про смерть, шлюб за 1935 рік, спр. 39 – про смерть за 1936 рік, спр. 44 – про народження за 1938 рік, спр. 45, 49-51 – про народження, смерть, шлюб та розірвання шлюбу за 1939 рік).
Радянську владу в селі встановлено 5 лютого 1920 року. Цього ж року було утворено першу сільраду, яку очолював Сухенко Йосип Іванович (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 193, арк. 4).
У документах фонду «Анатолівський волосний революційний комітет» є відомості про хід виконання Коблівським сільвиконкомом Тузлівської волості Одеського повіту державної продрозверстки у листопаді-грудні 1920 року (ф. Р-2210, оп. 1, спр. 10, арк. 20-50).
У фонді «Анатолівський волосний виконавчий комітет» є іменний список бідняків та незаможних селян с. Коблеве (серпень-листопад 1920 року, ф. Р-2877, оп. 1, спр. 2-б, арк. 5-7).
1926 року на території Коблівської сільради мешкало 1977 осіб та налічувалося 447 господарств (Короткі підсумки перепису населення станом на 17 грудня 1926 року у межах території Миколаївської області на 1 липня 1941 року, м. Миколаїв, арк. 70).
У 1923–1930 рр. с. Коблеве входило до складу Анатолівського району Одеської округи, з 1932 року – Одеської області (ЗЗ УСРР, 1932, № 5, ст. 28). Постановою Президії ЦВК СРСР від 7 березня 1933 року Анатолівський район Одеської області було перейменовано на Тилігуло-Березанський (Газ. “Вісті” від 8 квітня 1933 року), з 22 вересня 1937 року с. Коблеве увійшло до складу Миколаївської області (Собрание законов и распоряжений Правительства СССР, 1937, № 63, отдел 1).
Сільськогосподарську артіль (колгосп) ім. Сталіна с. Коблеве Тилігуло-Березанського району Миколаївської області було засновано 1929 року, акт на постійне користування землею колгоспу наданий 1938 року, колгосп мав: 2860 га землі, виноградників – 3 га, садів – 3 га, клуб, червоний куточок, контору, конюшні, автомобільний гараж, 5 вантажних автомашин; особовий склад колгоспу – 485 осіб (1944 рік, ф.Р-1894, оп. 1, спр. 310, арк. 121). У 1940-1941 роках колгосп ім. Сталіна вважався одним з найкращих у районі, його очолював Степан Маткевич (ф. Р-2878, оп. 1, спр. 193, арк. 4).
У документах фонду «Архівний відділ управління виконавчого комітету Миколаївської обласної Ради народних депутатів» є відомості про окупацію с. Коблеве нацистськими військами 13 серпня 1941 року та звільнення частинами Червоної Армії 30 березня 1944 року, а також список мешканців села, розстріляних під час окупації (Солфетенко Сергій Данилович, Климентьєв Олександр Іванович та Боєнко Валентина Олександрівна) (ф. Р-1002, оп. 3, спр. 87, арк. 14, 160).
У документах Миколаївської обласної комісії зі сприяння у роботі Надзвичайної державної комісії з встановлення і розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників та їх спільників і заподіяних ними збитків громадянам, колгоспам, громадським організаціям, державним підприємствам і установам СРСР є відомості про збитки, заподіяні під час нацистської окупації колгоспу ім. Сталіна на території с. Коблеве Коблівської сільради Тилігуло-Березанського району Миколаївської області (акт № 33 від 20 травня 1944 року). Збитки колгоспу склали 3580142 крб. Головою колгоспу на той час був Маткевич Мефодій Степанович, бухгалтером – Корсіков Володимир Степанович (ф.Р-1894, оп. 1, спр. 310, арк. 121-124).
У квітні 1944 року, після визволення Миколаївської області від нацистської окупації, відновив свою діяльність виконком Коблівської сільської Ради. На той час діяльність виконкому поширювалася на територію сіл Коблеве, Карабаш, Ленінка та Морське. Соціально-економічний та культурний розвиток с. Коблеве за 1944-1986 роки відображено у документах фонду «Виконавчий комітет Коблівської сільської Радидепутатів трудящих (з жовтня 1977 року – народних депутатів)», це протоколи сесій Ради, засідань виконкому і загальних зборів громадян села, річні бюджети та звіти про виконання бюджетів, документи про роботу постійних комісій, кошториси, штатні розклади та ін. (ф. Р-4704, оп. 1, спр. 1-255).
До держархіву Миколаївської області на зберігання надійшли фонди п’яти колгоспів Коблівської сільради. В червні 1998 року з п'яти малооб'ємних фондів колгоспів з метою полегшення використання і спрощення документів обліку був створений об'єднаний архівний фонд (ОАФ) № Р-4528 «Сільськогосподарські артілі (колгоспи) Коблівської сільської Ради Березанського району» (з документами за 1944–1969 роки). В основу створення ОАФ покладено ознаку однорідних функцій колгоспів та їх територіальне місцезнаходження. ОАФ складається з 6 описів, кожному колгоспу, що увійшов до ОАФ, присвоєно порядковий номер опису: опис № 1 – сільськогосподарська артіль (колгосп) "Суспільна праця", с. Коблеве Тилігуло-Березанського району Миколаївської області (протоколи загальних зборів колгоспників і засідань правління колгоспу, виробничо-фінансові плани і звіти про роботу колгоспу за 1945-1950 роки); опис № 2 – сільськогосподарська артіль (колгосп) ім. Рози Люксембург, с. Коблеве Тилігуло-Березанського району Миколаївської області (протоколи загальних зборів колгоспників і засідань правління колгоспу, виробничо-фінансові плани і звіти про роботу колгоспу за 1948-1949 роки); опис № 3 – сільськогосподарська артіль (колгосп) ім. Сталіна, с. Коблеве Тилігуло-Березанського району Миколаївської області (протоколи загальних зборів колгоспників і засідань правління колгоспу, виробничо-фінансові плани і звіти про роботу колгоспу за 1944-1960 роки); опис № 4 – сільськогосподарська артіль (колгосп) ім. Тельмана с. Червоноукраїнка Бессарабської (з 1963 року – Коблівської) сільради Тилігуло-Березанського району Миколаївської області (протоколи загальних зборів колгоспників і засідань правління колгоспу, виробничо-фінансові плани і звіти про роботу колгоспу за 1952-1966 роки); опис № 5 – сільськогосподарська артіль (колгосп) ім. XXII з'їзду КПРС, с. Коблеве Тилігуло-Березанського (з 1967 року – Березанського району Миколаївської області (протоколи загальних зборів колгоспників і засідань правління колгоспу, виробничо-фінансові плани і звіти про роботу колгоспу за 1961-1969 роки).
У документах фонду «Миколаївське обласне управління сільського господарства» є річний фінансовий звіт колгоспу ім. Сталіна за 1947 рік, в якому станом на 1 січня 1948 року зазначені такі показники: склад колгоспу – всього населення – 438; працездатних віком від 16 років і старше – 231, з них чоловіків від 16 до 60 років – 70; жінок від 16 до 55 років – 161; підлітків від 12 до 16 років – 30; будівлі господарського призначення: конюшні – 4, корівники – 3, телятники, свинарники, кошари та пташники – по 1; закріплено за колгоспом всього землі за державним актом – 3373,3 га. Очолював колгосп Оніщенко Олександр Антонович, бухгалтер – Корсіков Володимир Степанович (ф. Р-2764, оп. 2 спр. 456, арк. 290-298 зв.).
1946 року, окрім с. Коблеве, до складу Коблівської сільради Тилігуло-Березанського району Миколаївської областівходили хутори: Глибокий, Ленінка, Луговий, Морський та Свободний (Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Українське видавництво політичної літератури. Київ, 1947, арк. 364-365).
У документах фонду «Миколаївський обласний відділ у справах будівництва і архітектури» є протокол наради при заступниковіголови виконкому Миколаївськоїобласної Ради депутатів трудящих від 25 грудня 1947 року, де розглядалося питання схеми планування с. Коблеве Тилігуло-Березанського районуМиколаївської області (ф. Р-2813, оп. 1, спр. 40, арк. 9-9 зв.).
У січні 1963 року на підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 року проведено укрупнення сільських районів Миколаївської області, внаслідок чогоутворено Миколаївський район Миколаївської області, до складу якого увійшла Коблівська сільрада ліквідованого Тилігуло-Березанського району (Відомості Верховної Ради УРСР, 1963, № 2, ст. 35).
З утворенням Очаківського району Миколаївської області в лютому 1965 року Коблівська сільрада увійшладо складу Очаківського району Миколаївської області (Відомості Верховної Ради УРСР, 1965, № 3, ст. 64 ).
На підставі Указу Президії Верховної Ради УРСР від 8 грудня 1966 року було проведено розукрупнення районів Миколаївської області, в результаті чого створено Березанський район, до складу якого увійшла Коблівська сільрада(Відомості Верховної Ради УРСР, 1963, № 48, ст. 293).
Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 18 вересня 1969 року № 953-р с. Коблево Березанського району Миколаївської області включене до переліку курортних місцевостей УРСР, в яких провадиться справляння курортного збору громадян, які прибули на відпочинок без путівок і курсівок (Р-992, оп. 12, спр. 524, арк. 132).
У держархіві Миколаївської області зберігаються документи виноробного радгоспу-заводу "Росія" с. Коблеве Березанського району Миколаївської області (ф. Р-5482, 48 од. зб., 1969-1979 роки) та первинної організації Комуністичної партії України виноробного радгоспу “Росія” с. Коблеве (протоколи партійних зборів, засідань партійного бюро та партійного комітету первинної партійної організації радгоспу за 1949–1955, 1957–1967, 1970–1987 роки, ф. П-2506, 62 од. зб).
Більш докладно ознайомитися з документами з історії с. Коблеве Березанського району Миколаївської області можна у читальних залах держархіву області (вул. Московська, 1; вул. Васляєва, 43), які працюють з понеділка по четвер з 9.00 до 16.00 (обідня перерва з 12.00 до 12.45).
