РОЗ’ЯСНЕННЯ щодо виконання нормативно-правових актів про дотримання протиепідемічних обмежень, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом
Відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та § 1 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 №712 (із змінами), Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації спрямовує, координує та контролює діяльність зазначених органів.
Також, Кабінет Міністрів України на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов’язкові для виконання на всій території України акти - постанови і розпорядження.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до статті 10 цього Закону сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Тому, органи місцевого самоврядування повинні діяти виключно керуючись законами та іншими нормативно–правовими актами, що мають вищу юридичну силу. Це є одним з основних принципів місцевого самоврядування, який зазначений у статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах: законності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.
Іншими словами, підставою для всіх дій органу місцевого самоврядування повинні бути конкретні закони та підзаконні акти, завдання яких – деталізувати дію закону.
Враховуючи вищевикладене, орган місцевого самоврядування зобов’язаний виконувати винесені Кабінетом Міністрів України акти на території України (в т.ч. і Миколаївської області), в тому числі акти щодо дотримання протиепідемічних обмежень, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Також повідомляємо, що з виникненням коронавірусної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в Україні було прийнято низку нормативно-правових актів проти її виникнення та поширення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 №1100 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» внесені відповідні зміни до пункту 15, а саме: додатково до обмежень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, в період з 00 годин 00 хвилин суботи до 00 годин 00 хвилин понеділка на території України з 14.11.2020 до 30.11.2020 забороняється: приймання відвідувачів суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос; приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах; приймання відвідувачів в інших закладах розважальної діяльності; приймання відвідувачів суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім: торгівлі продуктами харчування на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами; провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв’язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів; торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень; діяльність закладів культури і проведення культурних масових заходів, крім роботи суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом аудіовізуальних творів, зокрема здійснення кіно- та відеозйомки, за умови обмеження доступу до місця зйомки (знімального майданчика) сторонніх осіб та використання персоналом (крім акторів під час знімального процесу), залученим до виробництва аудіовізуального твору, респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно. Діяльність суб’єктів господарювання, пов’язана з виробництвом аудіовізуальних творів, не є масовим заходом; приймання відвідувачів спортивних залів, фітнес-центрів, басейнів.
Крім того повідомляємо, що для дотримання профілактичних та безпекових заходів було запроваджено відповідальність за порушення карантину – адміністративну та кримінальну.
Одною із ключових змін до законодавства України став Закон України від 17.03.2020 № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Цим законом було запроваджено адміністративну відповідальність за порушення правил карантину. Вона передбачена статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення та становить від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 17 000 до 34 000 гривень; а для посадових осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34 000 до 170 000 гривень).
Дії, за які особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності відображені у тексті постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів».
Відповідно до переліку обмежень, зазначених у вказаній постанові, особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності за такі дії:
• перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без одягнених засобів індивідуального захисту (тобто респіраторів або захисних масок);
• перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус;
• самовільне залишення місця самоізоляції, обсервації;
• відвідування закладів освіти її здобувачами в групах більше 10 осіб, окрім участі в зовнішньому незалежному оцінюванні та вступних іспитах;
• проведення масових заходів за участю більше однієї особи на 5 кв. метрів площі будівлі або території, де проводиться захід (це не стосується проведення кінопоказів у приміщеннях кінотеатрів та заходів закладами культури. Організатор заходу відповідальний за дотримання фізичної дистанції між учасниками не менше ніж 1,5 метра);
• діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку;
• здійснення пасажирських перевезень в кількості більше ніж кількість місць для сидіння (важливо, що саме перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв респіраторами або захисними масками, та контроль використання засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення;
• діяльність кінотеатрів з наповненістю кінозалів понад 50 відсотків місць у кожному окремому кінозалі; діяльність закладів культури з наповненістю понад 50 відсотків стаціонарних розміщених місць для сидіння та/або більше однієї особи на 5 кв. метрів площі закладу;
• робота після 23-ї та до 7-ї години розважальних закладів та закладів громадського харчування, закладів культури.
Що стосується кримінальної відповідальності, то у статті 325 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням.
Відмінність між адміністративною та кримінальною відповідальністю за порушення правил карантину полягає лише в настанні негативного наслідку у вигляді поширення захворювання за вказаною статтею, у той час як для адміністративної відповідальності достатньо самого факту протиправного діяння (без настання наслідків).
Притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення починається зі складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення правил карантину. Вказані протоколи мають право складати уповноважені на те суб’єкти, перелік яких наводиться в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Уповноважені суб’єкти:
• Національна поліція;
• працівники органів охорони здоров’я – у разі завідомо неправдивого виклику швидкої медичної допомоги;
• органи державної санітарно-епідеміологічної служби;
• посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами місцевих рад за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Завданнями поліцейського є:
• охорона прав і свобод людини;
• забезпечення публічної безпеки і порядку.
Для виконання таких завдань поліцейському надано повноваження з виявлення та припинення адміністративних правопорушень відповідно до пунктів 2, 3, частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію».
Отже, виявивши правопорушення, саме поліцейський має відреагувати на нього належним чином.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення.
Оформлюється він у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Такий протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права і обов’язки, про що робиться відмітка у протоколі.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право:
• знайомитися з матеріалами справи;
• давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
• при розгляді справи користуватися правовою допомогою адвоката, чи іншого фахівця у галузі права;
• виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
• оскаржити постанову по справі.
Крім того, особа має право вимагати від правоохоронних органів чітко зазначити, яку саме норму Постанови Кабінету Міністрів України порушено.
У разі затримання обов’язково користуватись правовою допомогою адвоката.
Після оформлення протоколу та доданих до нього матеріалів уповноважений суб’єкт (найчастіше це поліція) направляє протокол до суду, у якому й буде розглядатись справа про адміністративне правопорушення та який буде приймати рішення про притягнення або непритягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Тобто, фізична особа, фізична особа-підприємець та юридична особа мають право оскаржити до суду винесений уповноваженим на те суб’єктом протокол про адміністративне правопорушення.
