82-га роковина від початку масових розстрілів мирного населення, вчинених гітлерівцями в урочищі Бабин Яр під час окупації Києва у ході Другої світової війни
29 вересня 2023 року Коблево разом із всією Україною вшановувало 82-гу роковину від початку масових розстрілів мирного населення, вчинених гітлерівцями в урочищі Бабин Яр під час окупації Києва у ході Другої світової війни
Бабин Яр – всесвітньо відомий, очевидно найбільш моторошний, але не єдиний в Україні символ Голокосту.
Масові страти людей за національною, етнічною, расовою, культурною, релігійною та класовою ознаками проводилися тоталітарними режимами у XX столітті по всій Україні, а у часи Другої світової війни стали уособленням нацистської політики масового знищення населення.
Розстріли в Бабиному Яру відбувалися майже щоденно понад два роки – від вторгнення нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і до завершення гітлерівської окупації міста у листопаді 1943 року – та стали відомі як символ «Голокосту від куль». За цей час було знищене практично все єврейське населення міста.
Близько ста тисяч жертв цього нацистського злочину – військовополонені і цивільні громадяни, серед яких були представники єврейської національності і ті, хто намагалися їх урятувати: українці, роми..
Радянський режим методично знищував або спотворював пам’ять про жертв, вдавався до фізичного руйнування, маскування, забудови місць своїх злочинів. А сьогодні на Бабин Яр падають уламки ракет, посланих московським режимом на мирних українців. Завдання кремля впродовж сотень років не змінилося – загарбувати, вбивати, брехати, і знову нищити докази і свідків своїх лиходійств.
Нині Бабин Яр у Києві – це відома у всьому світі меморіальна локація, місце спокою, але не заспокоєння. Подібні місця пам’яті мають слугувати світовій спільноті застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками.
«Ніколи знову» – це була відповідь цивілізованого світу на численні злочини тоталітарних режимів минулого століття, данина пам’яті жертв, шана мужності героїв, нескореності народів та самопожертві праведників.
Усе це ще більше спонукає плекати живу пам’ять. І домагатися засудження сучасних організаторів і виконавців злочинів проти людства.
