Гризуни як загроза для сільськогосподарського сектору
Гризуни як Загроза для Сільськогосподарського Сектору
За результатами проведеного фітосанітарного моніторингу виявлено небезпечне поширення осередків мишоподібних гризунів, переважно в місцях резервацій (неорні землі, пасовища, сади, лісосмуги), які щорічно залишаються небезпечними шкідниками. Вони заселяють великі площі сільськогосподарських угідь і створюють загрозу пошкодження посівів зернових культур, ріпаків, багаторічних трав, просапних, овочевих культур і плодових насаджень.
Мишовидні гризуни дуже ненажерливі. Це зумовлено потребою у підтримці температури тіла, яка не є постійна і коливається в межах 30-40 градусів. Тому, наприклад, звичайна полівка за добу поїдає соковитого корму 10-35 % від своєї маси, тоді як корова з’їдає лучної трави менше 5 % від маси свого тіла. Найціннішими кормовими рослинами для мишей є озима пшениця і багаторічні бобові трави. Варто враховувати, що мишоподібні гризуни мають надзвичайно високий потенціал розмноження – протягом 6 місяців за присутності на 1 гектарі до 3 жилих колоній з однією батьківською парою полівки сірої в кожній можна отримати орієнтовно 600 особин потомства, здатних знизити врожайність озимих зернових та ріпаку на 30–70%.
Серед мишоподібних гризунів переважають полівки (скрізь звичайна, у південному Степу – гуртова) та миші – лісова, хатня, польова та курганчикова.
Звичайні місця резервацій мишоподібних – це багаторічні трави, лісосмуги, скирди. Сірі полівки найплодючіші, що зумовлено раннім статевим дозріванням. Протягом року вони здатні давати до 10 приплодів (від 5 до 10 мишенят). Підраховано, що п’ять пар полівок в абсолютно оптимальних умовах можуть за рік дати до 6 млрд звірків. При живій масі дорослої полівки 30 г маса батьків на початку року становитиме 300, а їх приплоду в кінці року – 130 т. За добу вони можуть повністю з’їсти урожай пшениці у фазі колосіння на площі 30 тис. га. Такий високий ступінь розмноження генетично зумовлений боротьбою за виживання. Полівки не запасають кормів, як це роблять щури та миші, у них не відкладаються жирові запаси, як у хом’яків. Уся їхня енергія спрямована на відтворення собі подібних. В їх живленні перше місце займає зелений корм, вони підривають зерно, виїдають сходи. У несприятливих умовах при голодуванні серед полівок спостерігається канібалізм, який природно виправданий боротьбою за виживання та збереження виду.
Хатня миша поширена в усіх природних зонах, заселяє зерносховища, продовольчі склади, різні господарські та жилі приміщення, а також поля, городи, лісосмуги тощо.
Курганчикова миша здатна восени збирати великі запаси корму на зиму і споруджувати над ними земляні курганці. Останні спостерігаються переважно на стерні недбало зібраних або дуже забур’янених полів, це купка до 5–10 кг колосків, мишію, суцвіть кормових трав, пізніх бур’янів тощо, що ростуть навколо
нори, акуратно зібраних горбиком і прикритих шаром землі. В дощову погоду запаси в курганці проростають, і зелені горбики видно здалеку. Під час зяблевої
оранки курганці руйнуються. У їжі курганчикової миші переважає насінний корм. Щороку вона дає до 7 виплодів. Мишоподібні гризуни надзвичайно плодючі. Навесні розмноження розпочинається за середньодобової температури повітря 5 °C. За середньодекадної температури повітря вище 22 °C та нижче 5 °C розмноження припиняється. Проте за наявності достатньої кількості корму та відсутності відлиг полівки в полях розмножуються і взимку під снігом. У зниженні чисельності мишоподібних гризунів, зокрема сірих полівок, важливу роль відіграє система запобіжних заходів. Серед них найважливішими є агротехнічні: збирання без втрат врожаю, вчасна і якісна зяблева оранка, які позбавляють гризунів корму та надійного сховища.
Ефективним у боротьбі з гризунами є застосування родентицидів. Захист посівів озимини, багаторічних трав від мишоподібних гризунів проводять за наявності 3 жилих колоній/гектар. Бактороденцид (зерно, заражене бактеріями мишачого тифу). Препарат ефективний проти всіх видів полівок, хатньої та лісової мишей. А от польовій миші бактерії мишачого тифу, що містяться на лушпинні зараженого зерна, не страшні, бо вона не їсть зернину, а вигризає її середину. Систематичне обстеження, вчасний захист полів від шкідників забезпечать збереження посівів та урожаю озимих культур.
Під час проведення захисних заходів слід дотримуватись загальноприйнятих державних санітарних правил ДСП 8.8.1 та правил особистої гігієни.
Міньок С.
Головний спеціаліст управління фітосанітарної безпеки Головного
управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області.
