Захист озимих зернових в зимово-весняний період
Захист озимих зернових в зимово-весняний період
За останнє десятиліття технології вирощування та системи захисту зернових зазнали значних змін. З часом також зросла й кількість фунгіцидних та інсектицидних обробок, адже боротьба з хворобами та шкідниками зернових є ключовим моментом для отримання високої врожайності.
Незалежно від використовуваної технології вирощування посіви пшениці та інших озимих культур (жита, ріпаку, ячменю) можуть входити в зиму ослабленими і недостатньо розвиненими, гинути в зимово-весняний період під впливом різних стресів, викликаних кліматичними факторами: низькі температури, а найчастіше – внаслідок дії декількох несприятливих чинників.
На морозостійкість та зимостійкість озимої пшениці впливають такі чинники: сортові особливості, стадія розвитку рослин, ступінь їх загартування, стан ґрунту.
Загартовування рослин
Часто причиною загибелі посівів культури є те, що волога, яка міститься в клітинах її тканин, замерзає. Крижана кірка, що утворилася на невкритих снігом рослинах, відтягує їх воду і зневоднює протоплазми. Клітини рослин пшениці гинуть або суттєво зменшують власну продуктивність. За поступового зниження температури рослина, втрачаючи вологу, підвищує концентрацію клітинного соку. Він підвищує стійкість озимини до низьких температур. Загалом загартування озимої пшениці триває протягом 18 – 20 днів. Озимі також часто вимерзають, коли загартування перестає діяти. Це трапляється, коли тане сніг і на поверхні ґрунту встановлюється критично низька температура.
Випрівання
Зимівля озимої пшениці виявляється під загрозою, коли рослини, що під шаром снігу, не маючи достатньої кількості світла, починають інтенсивно дихати, відбувається їхнє вуглеводне виснаження. Озима пшениця уражається сніговою пліснявою. Цей процес називається випріванням посівів. Традиційно це трапляється на початку та наприкінці зимового періоду. Також випріває озима пшениця на ранніх термінах сівби або під яку восени внесли надмірну дозу азотних добрив.
Вимокання
Застій вологи восени чи навесні внаслідок великої кількості опадів у низинних районах, на глинистих водонепроникних ґрунтах призводить до вимокання озимих культур. Через обмеженість доступу кисню та надмірних витрат цукрів рослини гинуть. За 8 – 10 днів після підтоплення посіви культури починають жовтіти, а ще за 12 – 15 днів – гинуть. Для запобігання вимоканню озимої пшениці не лінуйтеся нарізати в ґрунті борозенки ґрунтообробними агрегатами, щоб зайва волога могла зійти з посівів.
Важливість коріння
Збільшення або зменшення кількості верхнього шару ґрунту під час замерзання оголяє вузол кущіння, обриває корені озимини. Уникнути проблеми допоможе низка агротехнічних заходів: обробіток ґрунту за 20 днів до сівби насіння, прикочування ґрунту до або після сівби. Якщо все це не допомогло, то навесні аграрії прикочують ґрунт кільчастим котком. Високі шанси, що озимі культури знову вкореняться і далі нормально розвиватимуться.
Крижана кірка
Часті відлиги, заморозки, різкі перепади температур взимку та навесні призводять до утворення на ґрунті крижаної кірки. Вона порушує газообмін, обмежує надходження кисню до озимих рослин. За допомогою голчастих борін можна частково зруйнувати крижану кірку. Також позбутися її можна за допомогою розкидання попелу, перегною, торфокрихти або мінеральних добрив.
Крім всіх вищезазначених факторів, особливу увагу потрібно звернути на шкодочинність в першу чергу шкідників.
Основним шкідником являються гризуни. Гризуни здатні завдати величезних збитків сільськогосподарському виробництву як в польових умовах, так і в складах, коморах, зерносховищах, на фермах.
Харчуючись сходами озимих, гризуни утворюють у посівах залисини. Оселяючись в складських та житлових приміщеннях, вони пошкоджують продукти, тару та самі приміщення. До того ж, миші є носіями збудників різних захворювань людей та тварин.
Розмноження мишоподібних гризунів може обмежуватися природними чинниками. Так, ранні морози за відсутності снігового покриву, ожеледиці й утворення крижаної кірки на полях, різкі відлиги з таненням снігу спричиняють загибель мишей. Проте гризуни дуже плодючі і здатні швидко відновлювати популяцію та повторно заселяти сільськогосподарські угіддя. Протягом року самки дають 3-7 (на півдні до 10) приплодів по 3-8 мишенят у кожному, максимально – 12 шт.
З метою запобігання збільшення чисельності та шкідливості гризунів слід проводити постійний моніторинг їх розвитку та профілактичні заходи щодо зменшення чисельності шкідників.
Першочерговим в обмеженні чисельності мишоподібних гризунів залишаються профілактичні агротехнічні заходи: зменшення втрат урожаю при збиранні, знищення бур'янів, завчасна і якісна зяблева оранка, що позбавляє гризунів корму та надійного сховища, знищення гризунів у місцях резерваціях з метою недопущення їх розселення на посіви сільськогосподарських культур.
За наявності 3-5 і більше жилих колоній на 1 га для боротьби з гризунами застосовують хімічні та біологічні засоби. До препаратів хімічної групи – родентицидів належать отруйні принади (діюча речовина бродіфакум, бромадіолон та флокумарин), які розкладаються вручну в кожну нірку з обов’язковим засипанням землею і притоптуванням. Усі ці діючі речовини є антикоогулянтами, тобто вони блокують згортання крові, в результаті чого гризуни гинуть від внутрішньої кровотечі.
Можна застосовувати також біологічний метод, використовуючи препарати, які містять бактерії мишачого тифу. Вони безпечні для інших живих організмів, адже на відміну від хімічних препаратів, впливають лише на мишей, і не чинять шкідливої дії на тварин та птахів. Боротьбу з гризунами варто вести систематично, комбінуючи різні методи і засоби. Застосування навіть найефективніших засобів не рятує від повторного заселення гризунів.
За теплої погоди і достатньої вологості ґрунту, ймовірне слабке живлення личинок хлібного туруна. Значної шкоди личинки завдаватимуть посівам озимих колосових культур по стерньовим попередникам. При зниженні температури до 0 °C личинки туруна підуть на зимівлю у більш глибокі шари ґрунту (зимують личинки різного віку). При перевищенні економічного порогу шкодочинності (ЕПШ) (2-3 екз. / 1 кв. м у фазу кущіння) слід проводити захисні обробки препаратами згідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
За останні 30 років середня температура зросла на 1,5 градуса за Цельсієм і збільшила тривалість теплого періоду мінімум на 10 днів у масштабах року. Кліматичні зміни ведуть до появи нових адаптованих шкідників. Вже кілька років поспіль посіви озимих зернових культур на півдні атакує, так званий, кліщ зимовий зерновий або червононогий.
Це один із гігантів у царстві кліщів, його розмір становить до 1 мм, має чорне забарвлення та червоні ноги. Основна активність і шкідливість цього виду в наших умовах проявляється в осінньо-зимовий період. Зимовий червононогий кліщ розриває епідерміс листя і харчується клітинним соком, що містить хлорофіл. На листках утворюються сіруваті плями. За рахунок повітря, що залишилися в клітині, рослини набувають характерне сріблясто-сіре або жовтувате забарвлення, а прикоренева частина темніє. Верхівки листя в'януть і буріють. Сильно пошкоджені рослини згодом висихають. Зазвичай, при першому погляді на посіви агрономи визначають таку проблему як брак азоту або хвороби. Наявність шкідника не видно бо він буває активним у нічний час, сутінкові години або похмурі дні, а вдень чи при несприятливих умовах знаходиться у ґрунті на глибині до 40 см.
Зерновий кліщ пошкоджує пшеницю, ячмінь, жито, овес, кормові трави, бобові культури як восени, так і навесні. Імаго продовжують свою шкідливу діяльність при досить широкому температурному діапазоні: від + 4,5 °С до + 23,5 °С.
Яку небезпеку становить кліщ:
Послаблює культуру: кінчики листя засихають, рослини сильно відстають у рості. При сильному пошкодженні кліщами вони в'януть, після чого повністю висихають.
Проколюючи епідерміс листової пластинки, виникають умови для проникнення інфекції. Такі рослини легко уражаються грибними, вірусними хворобами, що також сприяє зниженню врожайності й якості зерна.
Що сприяє розвитку кліща:
Нульові й мінімальні обробки ґрунту.
Стерньові попередники під зернові.
Дефіцит вологи. Її надлишок призводить до загибелі відкладених яєць.
Брак харчування, стреси, пізнє настання зимових негативних температур.
Крім загальновідомих агротехнічних заходів (сівозміна, чергування оранки та дрібної обробки) застосовують хімічну обробку посівів при чисельності кліща більше 5 шт/листок інсектоакарицидними препаратами.
Всі роботи з захисту посівів необхідно проводити, суворо дотримуючись правил техніки безпеки при роботі з пестицидами та агрохімікатами. До роботи з пестицидами і агрохімікатами допускаються лише особи, які пройшли відповідне навчання і мають Допуск (посвідчення) на право роботи з ними. Застосовувати препарати згідно «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» та відповідно до доцільності застосування, характеристикипрепаратів щодо погодніх умов.
Світлана МІНЬОК
Головний спеціаліст управління
фітосанітарної безпеки
Головного управління
Держпродспоживслужби в Миколаївській області
