ПРОВЕДЕННЯ осінньої пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин проти сказу
Сказ (синонім водобоязнь, гідрофобія) – гостра інфекційна хвороба з групи вірусних зоонозів, розвивається внаслідок укусу або ослинення хворою твариною, характеризується важкими ураженнями центральної нервової системи і закінчується смертельним результатом. Збудник сказу – Neuroryctes rabiei розмножується в тканині мозку теплокровних тварин.
Відомі два варіанти вірусу: вуличний (дикий), що циркулює в природніх умовах серед диких тварин і фіксований, отриманий Л.Пастером, який використовується для отримання антирабічної вакцини.
Вірус сказу нестійкий щодо факторів навколишнього середовища. При нагріванні до 56 С інактивується протягом 15 хв., при кип»ятінні - протягом 5 хв. Вірус чутливий до ультрафіолетових і прямих сонячних променів. Щвидко інактивується сулемою (1:1000), лізолом (1-2%), карболовою кислотою (3-5%), хлораміном (2-3%).
Основним і сталим джерелом інфекції для людини є собаки та кішки а особливо бродячі. З диких тварин – лисиці, вовки. Можливе зараження людини і від інших тварин – корів, овець, кіз, свиней, коней, щурів, їжаків, кажанів та ін. Основним резервуаром вірусів в природі є вовки, лисиці, шакали, серед яких виникає спонтанні епізоотії сказу.
Основним джерелом сказу у домашніх тварин є лисиця звичайна або червона, яка є джерелом збудника інфекції та забезпечує постійну циркуляцію вірусу в природі. Синамтропізація лисиць, неконтрольоване їх розмноження гарантує постійні контакти з безпритульними собаками і котами та поширення сказу в населених пунктах. Досвід боротьби зі сказом в дикій фауні показує – лише пероральна вакцинація гарантує створення імунного фону в диких м’ясоїдних тварин. Для імунізації диких м’ясоїдних тварин використовується пероральна вакцинація, яка здійснюється шляхом обробки усієї території мисливських угідь області, через розкладання принад з вакциною.
Так в вересні - жовтні 2024 року на території області буде проводитись осіння кампанія з пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин шляхом розповсюдження приманок з вакциною вручну. Приманка з вакциною безпечна для тварин і людей, має вигляд невеликих брикетів розміром з сірникову коробку із запахом м’ясо-кісткового борошна. У середині желеподібна капсула з вакциною проти сказу.
Вакцини створюють специфічний імунітет при пероральному застосуванні, не викликають захворювання у молодих тварин, не виділяють вакцинний вірус зі слиною, безпечні для природного середовища, стабільні в польових умовах. У зв’язку з війною, розповсюдження приманок з вакциною буде здійснюватися вручну, при цьому обробці піддаються всі середовища існування лисиці. Дані заходи проводяться по всій території громади. Розповсюджують вакцини відповідно до розробленої схеми, аби на кожен квадратний кілометр потрапило 25 доз вакцин. Такі заходи забезпечать створення стійкого імунітету у диких тварин, котрі є основними розповсюджувачами збудника сказу та значно покращать епізоотичну ситуацію в районі.
Зараження людини настає під час укусу хворою твариною, а також ослизнення свіжих поранень шкіри і слизових оболонок. Особливо небезпечні укуси в голову, лице, кисті рук.
Тварина стає заразною наприкінці інкубаційного періоду за 3-10 днів до появи перших ознак хвороби і залишається заразною протягом всього періоду захворювання.
На загрозу захворювання людини впливають такі фактори як глибина рани, число укусів, місце укусу ( в голову - 80%, в руки – 65%, ноги – 25%), вид тварин.
Найбільша захворюваність на сказ спостерігається в літньо-осінні місяці, що зумовлено інтенсивнішими контактами з бродячими собаками.
Інкубаційний період захворювання на сказ у людини триває від 12 до 100 днів, дуже рідко до 1 року (2-3%).
На тривалість інкубаційного періоду впливає локалізація укусу (при укусі лиця і голови – 35-5 днів, нижніх кінцівок – 65-95 днів), а також розмір і глибина рани, вік хворого.
У перебігу хвороби розрізняють три стадії:
провісників;
збудження;
паралітична.
Стадія провісників триває 1-3 дні, іноді до 7 днів і характеризується загостренням ознак хвороби у місці укусу. Рубець в місці укусу червоніє, навколо нього з'являється набряк, поновляється біль, який супроводжується відчуттям печіння і свербіння. Одночасно з'являється невмотивоване відчуття страху, тривоги, туги, хворий впадає у глибоку депресію.
Стадія збудження характеризується синдромами гідрофобії, аерофобії, акустикофобії, фотофобії, гіперсалівації (слинотечі). При спробі пити, а потім від вигляду води виникає характерний приступ судорг, збудження з спазмами м'язів глотки і гортанні, розладами дихання. Обличчя хворого виражає жах і страждання, хворі просять про допомогу. Легкий подув повітря (ходьба, відкривання дверей) веде до пароксизмів. Приступ може виникати від яскравого світла, гучної розмови, дотику до шкіри і т.д. Період збудження супроводжується інтенсивною слинотечею.
Остання стадія хвороби – паралітична. Триває 3-7 днів. Смерть настає раптово від паралічу серця або дихального центру.
Профілактика сказу
Запобігання захворювання людини після укусу або ослизнення її хворою на сказ або невідомою твариною здійснюється шляхом старанної первинної обробки рани з промиванням її милом, припіканні концентрованим розчином йоду.
Вакцинація антирабічною вакциною – єдиний спосіб уникнути захворювання на сказ, яка дає людині шанс на порятунок.
Важливо не переривати курс вакцинації, так як неповний курс вакцинації може спричинити виникнення захворювання. Поствакцинальний імунітет стає діючим через 2 тижні після закінчення вакцинації. Своєчасна вакцинація запобігає виникненню сказу в 95-99% випадків. Щеплення здійснюють в хірургічних кабінетах поліклінік, куди насамперед звертаються по допомогу при укусах.
Пам’ятайте: сказ невиліковний, але його можливо попередити!
« повернутися до розділу «БЛАГОУСТРІЙ ТА КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ»
