СТРАТЕГІЯ забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2025-2028 роки на території Коблівської сільської ради
СТРАТЕГІЯ
забезпечення права кожної дитини в 
Україні на зростання в сімейному оточенні на 2025-2028 роки на території Коблівської сільської ради
Загальна частина
Сім’я як середовище розвитку дитини відіграє ключову роль у формуванні особистості дитини та підготовки до самостійного життя.
Сімейним оточенням є середовище, в якому дитина зростає, отримує догляд та виховання, формується її особистість, що складається з батька, матері (одного з них) та інших родичів чи близьких осіб (брати, сестри, баба, дід, вітчим, мачуха) або осіб, до яких дитина влаштована на виховання в порядку, встановленому законодавством.
Право дитини на зростання в сімейному оточенні та обов’язок держави створювати умови для реалізації кожною дитиною такого права, забезпечувати пріоритет сімейного виховання встановлено Сімейним кодексом України, Законом України “Про охорону дитинства”, а також іншими нормативно-правовими актами. Ця Стратегія ґрунтується на положеннях актів законодавства, Конвенції про права дитини, Конвенції про права осіб з інвалідністю, стратегічних документах ЄС, зокрема Стратегії ЄС з прав дитини на 2021-2024 роки, Стратегії ЄС з прав людей з інвалідністю на 2021-2030 роки, Плані дій ЄС з прав людини та демократії на 2020-2024 роки, Європейській дитячій гарантії.
У Висновку щодо заявки України на набуття членства в ЄС від 17 червня 2022 р. визначено, що подолання високих рівнів інституціалізації дітей в Україні є пріоритетом у рамках фундаментальних прав. У Звіті про прогрес України в межах Пакета розширення ЄС від 8 листопада 2023 р. підкреслено, що вплив збройної агресії Російської Федерації проти України посилив нагальність проведення реформи існуючої системи догляду та підтримки дітей.
Інституційний догляд та виховання - забезпечення умов для цілодобового перебування (проживання) дітей, які з будь-яких причин постійно не проживають з батьками, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями (одним із них) або щодня не повертаються до них, у закладах різних типів, форм власності та підпорядкування, їх структурних підрозділах, в яких задоволено більшість потреб дітей (у харчуванні, освіті, охороні здоров’я), встановлено чіткий режим дня без можливості вільного пересування, участі дитини в організації своєї життєдіяльності, не забезпечується індивідуальний підхід до виховання та задоволення потреб дітей, участь дітей у житті територіальної громади.
Соціальна ізоляція дітей, які отримують інституційний догляд та виховання, відсутність індивідуального підходу до виховання, індивідуального простору для дитини, загальний для всіх дітей розпорядок дня, ризик жорстокого поводження, відсутність можливостей для звернення дитини за допомогою та захистом своїх прав негативно впливають на фізичний та психоемоційний розвиток дитини, перешкоджають розвитку її самодостатності та потенціалу, спричиняють інвалідність.
Ця Стратегія визначає забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні.
Опис проблем, які обумовили прийняття Стратегії
Влаштування дітей до закладів, які здійснюють інституційний догляд та виховання.
Факторами, що зумовлюють влаштування дітей до таких закладів є, зокрема:
відсутність системної інформаційної політики, спрямованої на формування суспільної думки стосовно надважливості потреби кожної дитини зростати в сімейному оточенні та шкоди для дитини інституційного догляду та виховання, а також наявність в суспільстві переконань, що держава в особі закладів, які здійснюють інституційний догляд та виховання, може краще задовольнити потреби дитини, ніж сім’я, яка перебуває у складних життєвих обставинах;
брак знань про інклюзивну освіту та переконань у важливості проживання дитини в сім’ї, соціалізації у територіальній громаді;
недостатній рівень знань і навичок у батьків щодо догляду та виховання дитини з інвалідністю;
наявність фінансових механізмів, які дають змогу підтримувати систему інституційного догляду та виховання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
повільний розвиток інституту усиновлення, недостатня кількість сімей опікунів, піклувальників, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, де особи, до яких дитина влаштована на виховання у порядку, встановленому законодавством, забезпечують її догляд та виховання (далі - сімейні форми виховання), їх низька спроможність і неготовність брати на виховання дітей з інвалідністю та дітей з високими потребами у підтримці;
Принципи Стратегії
Ця Стратегія ґрунтується на принципах деінституціалізації, а також на забезпеченні права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні, а саме:
пріоритетність виховання в сім’ї як найкращому середовищі для повного та гармонійного розвитку дитини;
забезпечення найкращих інтересів дитини в усіх сферах та під час прийняття рішень щодо дитини;
забезпечення участі всіх дітей у житті сім’ї, закладу освіти, територіальної громади та їх залучення з урахуванням віку та рівня розвитку до процесу прийняття рішень з усіх питань, які їх стосуються, у тому числі в контексті забезпечення права на зростання в сімейному оточенні (зокрема шляхом надання інформації, необхідної для прийняття рішень, у доступній для дітей з інвалідністю формі);
забезпечення рівності прав та можливостей усіх дітей незалежно від віку, соціального становища, етнічного походження, стану здоров’я, місця перебування (проживання) та інших ознак;
пріоритетність заходів із запобігання і профілактики складних життєвих обставин, інституціалізації;
системність та безперервність підтримки сімей із дітьми та формування засад відповідального батьківства;
запобігання розлученню дитини з батьками, збереження сімейних зв’язків, забезпечення возз’єднання дітей з їх батьками та реінтеграції у сім’ю;
забезпечення інклюзивності та безбар’єрності, недискримінації дітей з інвалідністю;
відповідальність органу місцевого самоврядування за підтримку вразливих сімей з дітьми, сприяння усиновленню, сімейним формам виховання;
Основною цільовою групою Стратегії є:
діти, які можуть втратити сімейне оточення внаслідок низької спроможності їх сімей забезпечити безпечне та сприятливе для розвитку середовище через різні причини;
діти з інвалідністю та/або діти з особливими освітніми потребами, які можуть втратити сімейне оточення;
діти, які залишилися без батьківського піклування, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, у тому числі ті, що залишилися на тимчасово окупованій території та території, де ведуться бойові дії;
діти, тимчасово переміщені (евакуйовані) із закладів, які здійснюють інституційний догляд та виховання, сімейних форм виховання, депортовані або примусово переміщені;
діти, які отримують інституційний догляд та виховання, у тому числі діти з інвалідністю;
Мета Стратегії
Метою цієї Стратегії є реалізація права кожної дитини на зростання в безпечному та сприятливому для розвитку сімейному оточенні шляхом створення системи підтримки дітей та сімей з дітьми, реінтеграції дітей в їх сім’ї та розвитку сімейних форм виховання.
Строк реалізації Стратегії
Реалізація цієї Стратегії здійснюється протягом 2025-2028 років двома етапами:
перший - 2025-2026 роки;
другий - 2027-2028 роки.
Розрахунок обсягів та визначення джерел фінансування
Реалізація заходів Стратегії здійснюється у межах видатків, передбачених бюджетом Коблівської сільської ради, а також за рахунок інших джерел не заборонених чинним законодавством.
Суб’єкти, відповідальні за реалізацію цієї Стратегії
Суб’єктами, відповідальними за реалізацію цієї Стратегії є: служба у справах дітей Коблівської сільської ради, відділ соціального захисту населення Коблівської сільської ради, КНП «Центру надання соціальних послуг» Коблівської сільської ради, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Коблеве», відділ освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради, КУ «Інклюзивно - ресурсний центр» Коблівської сільської ради, спеціалісти старостинських округів
