Сімейне виховання - запорука психічного здоров'я дитини

Першим університетом життя для дитини є сім'я, в якій народилася дитина. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. І які б якості батьки не намагалися розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Існує безліч різних стилів сімейного виховання. Розуміння того, який стиль підходить саме вам, дозволить створити позитивну атмосферу, що сприяє особистісному зростанню, емоційному та інтелектуальному розвитку дитини.

Стилі виховання дітей

Стилі виховання в сім'ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку дітей.

Надмірна опіка (гіперопіка)

Цей стиль характеризується надмірним піклуванням, попередженням активності, бажанням зробити все за дитину.

З раннього дитинства діти дуже прив'язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи плутають любов і опіку.

Багато з них відносяться до своїх дітей зверхньо, висмоктуючи з них усі «соки». Спілкуючись із дитиною вони можуть відчувати себе великими начальниками.

Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною.

Авторитетний (демократичний) стиль виховання

(високий рівень контролю та теплі стосунки)

Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог, заохочують їх обговорення з підлітком; влада використовується лише в міру необхідності; у дитині цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила і твердо втілюють їх у життя, вони прислухаються до думки дитини, хоч і не діють виключно відповідно до її бажань.

Авторитетний стиль — самий дисциплінований стиль виховання. Авторитетні батьки беруть на себе відповідальність за своїх дітей, їх поведінку і дії, поки діти не досягнуть емоційної зрілості.

Діти, виховані авторитетними батьками, в подальшому житті досягають найбільших успіхів, вони стають самостійними, відповідальними і впевненими в собі людьми. ВОНИ ДОБРЕ ВЧАТЬСЯ В ШКОЛІ ТА МАЮТЬ ВИСОКУ САМООЦІНКУ.

Авторитарний стиль виховання

(ВИСОКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ, ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)

Авторитарний стиль виховання - це стиль, при якому батьки недооцінюють позитив, який є в їхніх дітях і віддають перевагу контролю. Цей спосіб виховання іноді пов'язують з агресивно-командним впливом батьків.

Авторитарні батьки намагаються з раннього віку прищепити дитині страх і дисципліну. Цей стиль виховання орієнтований на покарання, а не на заохочення. Він може негативно вплинути на самооцінку дитини і перешкоджає його повноцінному розвитку.

ДІТИ У ТАКИХ БАТЬКІВ ВІДЛЮДНІ, БОЯЗКІ, ПОХМУРІ, НЕВИБАГЛИВІ, ДРАТІВЛИВІ. ДІВЧАТА НАЙЧАСТІШЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ПАСИВНИМИ І ЗАЛЕЖНИМИ. ХЛОПЦІ МОЖУТЬ СТАТИ НЕКЕРОВАНИМИ І АГРЕСИВНИМИ.

Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи підліткам відповідальність за їхні дії та вчинки.

Ліберальний стиль виховання

(НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ, ТЕПЛІ СТОСУНКИ)

Ліберальні батьки прагнуть дати своїм дітям усе найкраще, намагаються у всьому їм догодити. Ліберальний стиль виховання характеризується наданням повної самостійності дітям. Головною фігурою у відносинах «батьки — дитина» є дитина, а не батьки.

Більшість з нас хоча б один раз зустрічалися з дітьми ліберальних батьків — вони безвідповідальні і інфантільні, вважають, що оточуючі їм зобов'язані, не люблять і не вміють працювати. Словом, це розпещені діти, СХИЛЬНІ ДО НЕСЛУХНЯНОСТІ АГРЕСИВНОСТІ. В ПРИСУТНОСТІ ЛЮДЕЙ ПОВОДЯТЬ СЕБЕ НЕАДЕКВАТНО ТА ІМПУЛЬСИВНО

Індиферентний стиль виховання

(НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ КОНТРОЛЮ ХОЛОДНІ СТОСУНКИ)

Індиферентні батьки просто… індиферентні. Вони не беруть участі у житті дитини, не цікавляться її потребами. Діти в таких сім'ях, як правило, ростуть самотніми і замкненими, або ж агресивними і некерованими. Діти, виховані індиферентними батьками, часто стають алкоголіками, наркоманами, гвалтівниками або злочинцями.

Як знайти золоту середину

Не кожен стиль виховання підходить для вашої родини і для вашої дитини. Перш ніж вибирати стиль виховання, батьки повинні зрозуміти, які цінності вони можуть і хочуть передати дитині, чого від неї чекають, і якою у вашому уявленні повинна бути ідеальна сім'я.

Сім помилок батьків

1. Побутові погрози

"Якщо не прибереш у кімнаті, залишишся без ласощів", "Роби так, як я сказав. Не став зайвих запитань, бо не пущу на вулицю".

Такі погрози викликають в дитині не лише страх, а й почуття ворожості, прихований негативізм щодо батьків.

2. Авторитарні накази

"Якщо тобі це говорить батько, ти маєш слухатися", "Я — мати, тож краще знаю, що для тебе добре".

Такі репліки є виявленням прагнення підкорити собі іншу людину. Це призводить до порушення в родині атмосфери рівноправності.

3. Критика "глухого кута"

"Ти абсолютно не привчений працювати", "Ти такий лінивий, як і твій батько".

Такі зауваження заганяють дитину у глухий кут, не залишаючи їй жодної надії на виправлення.

4. Образливі прізвиська

"Ти поводишся, як упертий віслюк", "Таке може сказати лише повний дурень".

Образливі прізвиська знижують самооцінку дитини, а до того ж закріплюють у її свідомості модель спілкування з іншими людьми у формі приниження.

5. Невмотивований допит

"Ну то скільки часу у тебе на це пішло?", "І чого це ти так запізнився?"

Дитина розцінює це як прояв недовіри до себе. В результаті може з'явитися стійкий страх перед дорослими.

6. Безапеляційні твердження

"Ти так робиш мені на зло, я знаю", "Можеш не виправдовуватися, я знаю наперед, що ти скажеш".

Такі твердження надзвичайно болючі для дитини і руйнівні для його психічного здоров'я.

7. Несвоєчасні поради

"Якби ти тоді зробила так, як я тобі радила, нічого б не трапилося".

Такі поради абсолютно недоречні тоді, коли дитині потрібно, щоб її просто вислухали, поспівчували, допомогли.

Рекомендації батькам щодо виховання дітей

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є.
3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете за будь-яких обставин.
4. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
6. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато - лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах.
7. Ніколи не давайте дитині особових негативних оцінювальних суджень «ти поганий», «ти брехливий». Оцінювати треба лише вчинок.
8. Намагайтеся впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати їй інструкцію.

Поради з виховання

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

• Подавайте дітям приклад хорошої поведінки - діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих
• Змінюйте оточення, а не дитину - краще тримати цінні речі у недоступних місцях
• Висловлюйте свої бажання позитивно - кажіть дітям, чого ви від них очікуєте
• Висувайте реальні вимоги - запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини
• Обирайте виховання без побиття та крику - покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю

Психолого-педагогічні вимоги до використання покарання

Покарання не має шкодити здоров'ю — ані фізичному, ані психічному.

Покарання обов'язково має бути справедливим. Справедливе покарання дитина сприймає без образ.

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:

1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість
2. Під час їжі
3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена)
4. За необережність, повільність, незібраність
5. На людях (це публічне приниження)
6. При молодшій дитині
7. За емоційність, імпульсивність, енергійність
8. Поспішно, не розібравшись

Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей

1. Стимулюйте інтелект дитини - створивши сприятливі умови, можна підвищити розумовий розвиток
2. Формуйте самоповагу - розвивайте в дитини здібності, які б вирізняли її з-поміж інших
3. Навчіть дитину спілкуватися - виробляйте корисні навички спілкування
4. Пильнуйте, щоб дитина не стала "залежною" від комп'ютера чи телевізора
5. Виховуйте відповідальність, порядність - закріплюйте гарні звички
6. Навчіть дитину шанувати сім'ю - оточіть дітей піклуванням, ласкою з перших днів життя
7. Живіть у хорошому оточенні - друзі впливатимуть на моральні орієнтири дітей
8. Будьте вимогливими - ставте високі вимоги до дітей, але не будьте тиранами
9. Привчайте дитину до праці - але без примусу
10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі

Десять заповідей батькам

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе
3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки
4. Не ставтеся до дитини зневажливо
5. Будьте терплячими
6. Будьте послідовними у своїх вимогах
7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них
8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на «Зроби, тому що це корисно»
9. Оцінюючи дитину, кажіть не тільки про те, чим невдоволені, а й про те, що радує
10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати дитину

---

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.

Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту.

---

Шановні мешканці громади, якщо Вам стали відомі випадки порушень прав дітей, звертайтеся до служби у справах дітей Коблівської сільської ради.