ДЕНЬ БІЛОЇ ТРОСТИНИ
Щороку 15 жовтня у світі відзначається Міжнародний день «Білої тростини» – символу незрячої людини. Це щорічний день обізнаності, що встановлений у 1969 році згідно з рішенням Міжнародної федерації сліпих, відзначається аби звернути увагу на ситуацію з дотриманням прав незрячих людей.
Уперше цей день відзначали в США 15 жовтня 1964 року з ініціативи Національної федерації сліпих. «Біла тростина» як реальний предмет, без якого важко уявити життя незрячої людини, з'явилась у 1921 році, коли молодий англієць, фотограф за фахом Джеймс Біггс, що втратив зір унаслідок нещасного випадку, самостійно виготовив такий ціпок. Він пофарбував тростину в білий колір, аби оточуючим був зрозумілий особливий статус її власника. Ініціатива Біггса була підхоплена й декілька років потому саме біла тростина стала тим вирізняльним знаком, за яким одразу ж можна визначити, що людина, яка тримає її в руках – незряча.
На початку 1930-х років тростина з'явилась у Європі, а невдовзі і в Америці – її роздавали всім, хто мав у ній потребу. Широкому розповсюдженню білої тростини в західних країнах сприяли численні благочинні та релігійні організації.
В Україні День білої тростини мало відомий і День білої тростини – це не свято для людей з обмеженими можливостями, а важлива дата для всього суспільства, яке не повинно забувати про те, що незрячі люди є такими ж повноцінними членами суспільства, як і всі інші.
Не лише сьогодні, а щодня нам усім слід схилити голови перед мужністю людей з обмеженими можливостями та запозичити у них терпимості. Люди з білою тростиною бачать серцем – і цьому нам слід вчитися у них!
Солідарність із такими людьми і посильна допомога – це ознака сучасної людини, яка розуміє проблеми незрячих і готова завжди прийти на допомогу.
Найпоширеніші гасла Міжнародного дня «Білої тростини» – толерантність, рівноправ'я та інтеграція.
Як спілкуватися з людиною з порушеннями зору?
Пропонуємо рекомендації:
1. Не соромтеся запропонувати незрячому допомогу. Доторкніться до руки й запитайте: «Вам допомогти?». Якщо вашу допомогу прийняли, попросіть людину взяти вас під руку і йдіть на пів кроку попереду. Не потрібно хапати її за руку і тягнути за собою. Попереджайте людину про перешкоди: сходи, калюжі або ями. Розповідайте про те, що вас оточує і що відбувається навколо. Якщо допомога не потрібна, не ображайтеся. Можливо, цю ділянку шляху людина знає добре і їй не потрібна ваша допомога, це може тільки зашкодити її орієнтації в просторі.
2. Завжди звертайтеся безпосередньо до людини, називаючи ім'я, навіть якщо вона вас не бачить, а також називайте всіх присутніх у кімнаті під час розмови. Якщо під час розмови ви відходите, попередьте людину про це.
3. Цілком нормально вживати слово «дивитися». Для незрячої людини це означає «дивитися руками», тобто відчувати.
4. Не треба намагатися силоміць посадити людину, підштовхуючи до стільця. Запропонуйте сісти, опишіть, де в кімнаті стоїть стілець, а потім покладіть її руку на спинку стільця.
5. За столом треба запропонувати безпечне місце, щоб незряча людина не перекинула чайник з окропом, посуд або вазу з квітами. Якщо ви обідаєте разом, розповідайте про те, яку приносять їжу, де її поставили і що є в тарілці. Це допоможе людині самій знайти потрібну страву. Також не варто нічого класти на чужу тарілку, не попередивши про свій намір.
6. Якщо ви працюєте з незрячою людиною і маєте передати їй інформацію, з'ясуйте, в якій формі людина хоче її отримати: шрифт Брайля, великий шрифт, аудіо. Якщо у вас немає змоги подати інформацію в потрібному форматі, віддайте її в тому вигляді, в якому вона є, це краще, ніж нічого. Коли незряча людина повинна підписати документ, прочитайте його обов'язково повністю. Інвалідність не звільняє людину від відповідальності, обумовленої документом.
7. Стежте, щоб двері, віконні рами, дверцята меблів були зачинені й не завдали шкоди людині під час пересування. Звертайте увагу на наявність предметів, що б'ються.
8. Не забирайте без попередження білу тростину, за допомогою якої люди з порушеннями зору орієнтується у просторі.
9. Спілкуйтесь з людиною, яка має порушення зору так, як ви спілкуєтесь зі знайомими. Основні принципи спілкування між людьми – повага і доброзичливість. Якщо ви зустрінете на своєму шляху людину з порушеннями зору, пам'ятайте, що це така сама людина, як і ви, з тими ж почуттями, думками, турботами.
10. Людині з порушенням зору важко самостійно пересуватися у сильний вітер, дощовиту погоду, по території, що вкрита снігом; в умовах великого шуму (якщо голосно на підприємстві працюють двигуни або на майданчику поряд голосно грають діти тощо). Тому, якщо ви бачите людину, яка за цих умов рухається у вашому напрямку – запропонуйте їй допомогу.
Подивитись, як спілкувались з людьми, що мають порушення зору, можна тут: https://youtube.com/shorts/M8SXEBFdvpU
