Трансформація дитячого садка: у Коблівській громаді вшанували 170-річчя Софії Русової
«Нація народжується коло дитячої колиски» — ці пророчі слова видатної української просвітительки Софії Русової стали лейтмотивом семінару-тренінгу, що відбувся 13 березня 2026 року на базі Виноградівського ЗДО «Золотий півник». Захід, організований Центром професійного розвитку педагогічних працівників Коблівської сільської ради спільно з колективом Виноградненського ЗДО «Золотий півник», був присвячений 170 -річчю від дня народження жінки, яка створила фундамент українського дошкілля. Всіх присутніх привітала директор закладу Антощенко Надія, яка тепло привітала учасників семінару та зазначила, що для колективу «Золотого півника» велика честь приймати колег громади, адже щоденна праця вихователів закладу ґрунтується на любові до дитини та шані до народних традицій, які так палко відстоювала ювілярка».
Учасники заходу занурилися в історію життя Софії Федорівни — жінки шведсько-французького походження, яка свідомо обрала українську ідентичність і присвятила себе розбудові національної школи. Педагоги згадали 5 вражаючих фактів про ювілярку: від відкриття першого садочка у 15 років до невтомного створення підручників навіть під час еміграції.
Головна мета зустрічі полягала не лише у вшануванні пам’яті, а й у пошуку відповідей на сучасні виклики через призму ідей Русової. Адже її принципи — повага до індивідуальності дитини, навчання через гру та природу — сьогодні є основою сучасних освітніх стандартів.
Програма семінару була насичена практичною роботою. Вихователі працювали над трансформацією стандартних занять у «живу науку» за алгоритмами Русової. «Справжнім святом єднання став музично-спортивний захід "Свято вареника", де на одному майданчику в азартних змаганнях та веселих таночках зійшлися вихованці, педагоги та батьки. Це була не просто розважальна програма, а втілення концепції "активного дитинства". Саме через гру діти в ігровій формі долучаються до скарбниці народного побуту, розвиваючи командний дух, кмітливість та щиру повагу до українських традицій, що повністю відповідає заповітам Софії Русової про виховання дитини через рідне слово, пісню та народну гру»
«Пріоритет тіла над букварем»: практичний кейс від вихователя Ольги Єрмоліної, присвячений зміцненню здоров’я дитини як основи бадьорого духу.
Дитина в природному довкіллі: досвід керівника Українського ЗДО «Васильок» Тетяни Циганко щодо впровадження «навчання серед природи», де сама природа виступає найкращим вчителем.
Естетичне виховання: презентація досвіду Інни Танченко (Новофедорівський ЗДО «Сонечко») про те, як виховувати «через душу та емоції» без зайвого формалізму.
Національне виховання: обговорення досвіду Людмили Беліогло (Тузлівський ЗДО «Вишенька») щодо використання ідей Русової у сучасному контексті.
Особливий інтерес викликала практична дія — народна гра «Подоляночка», де педагоги на власному досвіді відчули, як через рух та пісню відбувається соціалізація та емоційна підтримка дитини.
В умовах воєнного часу ідеї Русової про право дитини на радість набувають особливої актуальності. Під час рефлексії «Сильний педагог — сильна дитина», яку провела консультант Центру Марина Оліярник, учасники виконували вправу «Я — ресурс для дитини». Педагоги шукали власні джерела сили, щоб залишатися опорою для вихованців у ці складні часи.
На закінчення заходу директор Центру ПРПП Панич Наталя наголосила: «Софія Русова вірила: вихователь має сам бути щасливим і внутрішньо вільним, щоб дарувати світло дітям. Її ідеї — це не лише про методику, це про людину, яка зростає разом із дитиною.
В умовах війни, коли на нас покладено відповідальність не лише навчати, а й підтримувати, берегти дитинство — ідеї Русової звучать по-новому.
«У добу турбулентності ми — ті, хто тримає небо над дітьми.
Русова казала:
«Дитина не винна, що народилася в складні часи. Вона має право на радість».
Семінар завершився усвідомленням важливої методичної поради Софії Русової: вихователька має бути як садівниця — не тягнути квітку вгору, а створювати умови, щоб вона розцвіла сама.
Спадщина Русової — це не застигла історія, а живий інструмент, який допомагає сучасним вихователям Коблівської громади перетворювати дитячі садки на простори волі, радості та національної свідомості.
